Сутність пухлинного процесу
Пухлиною називають надлишкові патологічні розростання тканин, що складаються з якісно
змінених, таких що втратили диференціацію клітин організму. З прийнятих у медицині
термінів, що позначають пухлинний процес, найбільше часто вживаються наступні: тумор —
tumores, новоутвір — neoplasma, бластома — blastomata,- остання найбільш повно відображає
сутність процесу. Бластома походить від грецького дієслова бластонейн — рости. По характеру
й темпах росту пухлини поділяються на доброякісні й злоякісні.
Доброякісні пухлини — tumor benignum, ростуть повільно, можуть існувати роками, не
збільшуючись. Вони оточені власною оболонкою. Під час росту, збільшуючись, пухлина
відсуває навколишні тканини, не руйнуючи їх. Гістологічна будова пухлини незначно
відрізняється від тканини, у якій вона розвивалася. Тому доброякісні пухлини носять назви
власних тканин, із яких вони розвинулися, з додаванням суфікса «ома» від грецького терміна
«онкома» (пухлина). Наприклад, пухлина з жирової тканини — ліпома, із сполучної — фіброма, із
м’язової — міома, із кісткової тканини — остеома і т.д. Видалення доброякісної пухлини з її
оболонкою веде до повного виліковування хворого.
Злоякісні пухлини — tumor malignum, ростуть значно швидше. Оболонки не мають. Пухлинні
клітини і їхні тяжі проникають у навколишні тканини (інфільтративний ріст), ушкоджуючи їх.
Проростаючи лімфатичну або кровоносну судину, вони струменем крові чи лімфи можуть
переноситися в лімфатичні вузли або віддалений орган і утворювати там вторинне вогнище
пухлинного росту — метастаз. Гістологічна картина злоякісної пухлини значно відрізняється від
тканини, із якої вона розвинулася. Клітини її атипові, поліморфні, із великою кількістю
мітозів. Характерною ознакою пухлинної тканини є анаплазія — повернення до більш
примітивного типу. Морфологічно це проявляється втратою диференціації, функціонально —
утратою специфічної функції. Розрізняють злоякісні пухлини епітеліальної природи — раки, і
такі що виникли з похідних мезенхіми — саркоми.
До 90 % всіх злоякісних пухлин складають раки. Тому всі злоякісні утворення прийнято
називати раковими, а заходи щодо боротьби зі злоякісними пухлинами — протираковими
заходами.
Термін «рак» прийшов до нас із давніх часів і, ймовірно, пов’язаний з тим, що колись люди не
знали суті хвороб, позначали їх по якій-небудь помітній ознаці найбільш доступних форм
захворювання. Латинське слово канцер (cancer) — рак, давньогрецьке каркинос (karkinas) —
краб. За аналогією між виростами злоякісної пухлини в навколишні її тканини й кінцівками
рака, краба, назвали це захворювання раком. Цей давній термін у наш час добре відомий усім і
лякає кожного. Медичні працівники намагаються не застосовувати його при спілкуванні з
хворими. Родичі хворих також не повинні забувати про це.
Проблема онкологічних захворювань є однією з головних для сучасного суспільства. За
прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) захворюваність і смертність від
онкологічних захворювань в усьому світі зросте в 2 рази за період з 1999 року по 2020 рік: з
10 до 20 млн. нових випадків і з 6 до 12 млн. реєстрованих смертей.
Стадії розвитку злоякісних пухлин
Ріст злоякісної пухлини відбувається винятково «із себе» шляхом розмноження клітин
первинного зародка, найчастіше в результаті розмноження однієї первинної пухлинної клітини.
Тому протягом визначеного часу ріст пухлини залишається місцевим процесом і знаходиться в
прихованому доклінічному стані. У цей період хірургічне й променеве лікування веде до
повного виліковування. Лише досягши певного розвитку, переборовши місцевий тканинний
бар’єр, пухлина заглиблюється в навколишні тканини, інфільтруючи й руйнуючи їх. В цій
стадії росту видалення пухлини не завжди гарантує її виліковування, тому що важко
встановити її границю. Із залишених навіть поодиноких пухлинних клітин може відновитися
злоякісний ріст (рецидив). При подальшому рості пухлини, яка не піддалася лікуванню, в

значної кількості хворих з’являються вторинні пухлинні вузли в інших органах і тканинах —
метастази.
На різних стадіях розвитку злоякісної пухлини потрібні різні методи лікування. Тому
правильне, успішне лікування онкологічних хворих неможливе без попереднього визначення
стадії захворювання, хоча будь-який біологічний ріст, а тим більш злоякісний, важко втиснути
в строгі рамки його розвитку.
Класифікації пухлин по стадіях росту.
Стадію більшості злоякісних новоутворень встановлюють, виходячи з отриманих при
обстеженні даних про поширеність пухлинного процесу, і позначають римськими цифрами (I,
II, III, IV), які відображують як розміри пухлини, так і поширення її у межах органа (зазвичай,
глибину проростання) чи за його границями. Так, ще в 1956р. була прийнята наступна
класифікація злоякісних пухлин по стадіях, що діє по теперішній час: I стадія — обмежений
пухлинний процес (до 2 см) без ураження найближчих лімфатичних вузлів; II стадія — рухома
пухлина (від 2 см), поодинокий рухомий метастаз у найближчих лімфатичних вузлах; III стадія

• пухлина обмежена в рухомості, визначаються метастази в найближчих (регіонарних)
  лімфатичних вузлах; IV стадія — пухлина будь-якого розміру з віддаленими метастазами, або
  така, що проростає в сусідні органи.
  Це узагальнена схема класифікації пухлин по стадіях. Для окремих локалізацій (око, язик,
  гортань, бронхи й ін.) розміри пухлинного вузла й поширеність можуть бути інші.
  Різноманітність поширення і росту злоякісних пухлин важко вкласти в ці чотири стадії. Для
  вироблення індивідуального плану лікування потрібне більш точне визначення поширеності
  пухлини. З цією метою стадії захворювання деяких локалізацій підрозділяються на підгрупи:
  IIа, IIб, IIIa, IIIб і т.д. Літери українського алфавіту вказують на відсутність («а») чи наявність
  («б») регіонарних і віддалених метастазів.
  Міжнародна класифікація по системі TNM.
  Застосовується також єдина міжнародна класифікація по системі трьох літер — T,N,M, які
  визначають для кожного захворювання: розмір пухлини Т (tumor); стан регіонарних
  лімфатичних вузлів N (поdulus) і віддалені метастази М (metastasis).
  Пухлина визначається чотирма стадіями: Т1, Т2, ТЗ, Т4. Стан регіонарних лімфатичних
  вузлів: N0 — коли вони не збільшені, N1 — коли є поодинокий метастатичний вузол і N2 — група
  збільшених лімфатичних вузлів, спаяних між собою, що зміщуються відносно навколишніх
  тканин. Віддалені метастази визначаються літерою М. М0 — коли метастази не виявлені і M1 —
  коли існують віддалені метастази. Наприклад: T1N0M0- відповідає I стадії нашої класифікації;
  T2N1M0 — II стадія; T3N2M0 — III стадії; T4N2M0 чи T1N0M1 — IV стадії захворювання.
  Основне правило класифікації — визначення стадійності в первинних хворих до початку
  лікування. Поширеність процесу визначається після клінічного обстеження, включаючи всі
  необхідні дослідження: рентгенологічне, ендоскопічне, цитологічне і т.д. У хворих, що
  піддаються хірургічному лікуванню, остаточно стадію визначають після оперативного
  втручання і морфологічного дослідження вилученої пухлини і лімфатичних вузлів.
  Усі онкологічні хворі підлягають диспансеризації в спеціалізованих онкологічних закладах.
  Хворі, що перебувають на обліку в онкологічних закладах, розподіляються по наступних
  клінічних групах:
  Іа — Із захворюваннями, підозрілими на злоякісну пухлину;
  Іб — Із передпухлинними захворюваннями;
  II — Із злоякісними пухлинами, що підлягають радикальному лікуванню;
  III — Вилікувані від рака (практично здорові);
  IV — У занедбаній стадії захворювання, що підлягають тільки симптоматичному лікуванню.